uncle_fed (uncle_fed) wrote in our_chernivtsi,
uncle_fed
uncle_fed
our_chernivtsi

Спогади старого австрійця



Через багато літ щось подібне зі мною трапилось в Ізраїлі: що б там не говорили, але ми, чернівчани, були надзвичайно приязними людьми, котрі й з роками добре знали і вміли цінувати один одного. Суперечки між нами бували рідко, та й то здебільшого лише через якісь дрібниці.
Те, що ми, очевидно, мали якийсь неповторний шарм у своїй поведінці і, що ще помітніше, в манері розмовляти, мені стало зрозумілим у Хайфі, де чимало моїх земляків знайшли собі притулок. Я збирався саме вкинути листа і шукав поштової скриньки, і позаяк не бачив жодної, то звернувся до однієї жінки і послугувався при цьому англійською мовою, на що, після короткого, прискіпливого погляду замість відповіді мене атакували запитанням:
"Пан часом не з Чернівців?"
Я оторопів і остовпів, чи як ще можна назвати мій стан, оскільки ніяк не міг пояснити собі цього впізнання; чи моя англійська мови набрала буковинського акценту? Я ствердно відповів на запитання. Після чого мепе негайно було запрошено "на філіжаночку кави", до ТОГО ж із "кіґелем" — під цим словом слід розуміти різновид пирога. На жаль, через брак часу я змушений був відмовитися від цього запрошення; я не сумніваюся, що це була б змістовна розмова з багатьма спільними знайомими .
В Ейлаті на Червоному морі - інша радісна зустріч.
У готелі нам сказали, що в аеропорту продає газети один чернівчанин. Я пішов туди і купив стару, триденної давності, "Вінер цайтунґ". І коли власник газетного кіоска пильно поглянув на мене, зав'язалася розмова про Чернівці. Тут у чоловіка, на добрих 40 років молодшого за мене, засяяли очі: Зеев Москович, відрекомендувався він. Виявилося, що він брав участь у битві за Ейлат, а тепер має свій газетний бізнес, проте найважливіше те, що він родом з Чернівців, де він ще звався Арнольдом, а не Зеевом.
Відтак він вийняв з-під прилавка пляшку. Я мушу випити з ним коньяку - справжнього, французького! З "лехаїм!" - побажанням жити - ми вихилили дві чарочки. Гроші за свою газету він відмовився взяти: хіба ми не земляки? Однак я мусив пообіцяти написати йому, і я дотримав свого слова.
Тепер до кожних свят я одержую листівку з усіма можливими добрими побажаннями. І він звертається до мене на ти, що я високо ціную. Адже ми обидва чернівчани...


Георг Дроздовський
"Спогади старого Австрійця"


Цікаво, чи в теперішній час також повторюються такі ситуації ...
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment